Життя очима художниці (ФОТО)

Інтерв’ю було взято у Олени Кравченко, художниці та студентки Київського університету Бориса Грінченка родом з міста Гостомель.

-Насамперед хотілося б дізнатися, що саме змусило вас обрати професію художника, наскільки давно у вас зародилося бажання творити різноманітні ілюстрації та картини?

О. К.: -Малювати я почала ще в ранньому дитинстві, тоді, коли навчилася тримати олівець в руці. Одна з перших моїх робіт у дитинстві була досить масштабною в деякій мірі, а саме на стіні моєї кімнати у мій повний зріст. Наймиліше в цьому те, що батьки не сварили мене за зіпсовані шпалери, тому я не втратила бажання творити.

Ще коли я ходила в садочок, мама показала мені як правильно малювати дерева, розповіла як зобразити небо. З тих пір я завжди малюю.

У школі всі мої зошити та щоденники були візерунчасті та барвисті (доречи, за це мене також не сварили). У тій самій школі я малювала плакати та картини на конкурси. Потім батьки віддали мене на малювання до однієї художниці, Галини Салюк, думаю, можна сказати, що вона стала для мене спорідненою душею. Галина навчила мене писати олією і це стало ще одним поштовхом до вибору моєї професії (яку я тільки здобуваю). Тому звісно ж я обрала саме професію художника, вона пов’язана з великим відрізком мого життя.

-Будь-яка професія та захоплення має свої нюанси та труднощі, чи були у вас такі?

О. К.: -Звичайно, у всьому бувають труднощі. Часто важко починати щось нове, але стає набагато легше, коли викладач надає хороші приклади. Та в загалом велика рідкість коли все задумане вдається з першого разу, тільки старання та серйозне бажання щось робити, яке не зникає при невдачах, є головним принципом будь-якої сфери.

-З яких джерел ви зазвичай черпаєте натхнення?

О. К.: -З того, що бачу, що чую. З книжок, з музики, зі снів, фільмів, природи, яскравих подій. До речі, я б хотіла створити книгу своїх снів та проілюструвати її в майбутньому. Іноді деякі речі надихають на створення анімацій. Поки що у мене їх небагато, але я працюю над створенням нових та намагаюся покращувати їхню якість.

-Поділіться своїм секретом мотивації у творчості.

О. К.: -Зараз найбільшою мотивацією можна вважати саме навчання в університеті. Просто розумію, що треба все встигнути і намагатись робити якнайкраще. А роботу, яку я починаю незалежно від навчання просто хочеться довести до розуму і без додаткової мотивації.

-У вас є роботи які ви присвячували комусь, можливо вас надихала певна людина чи образ?

О. К.: -Так, моя найбільша робота присвячена дорогій для мене людині, я працювала над нею два роки. Це гірський пейзаж на заході Сонця. Також я присвячувала деякі роботи друзям.

Надихають мене різні люди, їхні вчинки чи слова. Найдивніші мої роботи, якщо можна їх так назвати, також з’являються з якихось думок і вчинків.

-Що можете розповісти про вищий навчальний заклад у якому ви навчаєтесь?

О. К.: -Це місце, де я зустріла багато хороших людей.

Викладачі вкладають всі свої знання та сили в нас, студентів, за що я безмежно вдячна. Дуже багато нового дізналася, вступивши сюди. Самостійно навчитися такому було б дуже важко.

В інституті мистецтв панує дуже приємна атмосфера, її створюють художники та дизайнери, музиканти та співаки, а також багато різних танцюристів. Може скластися думка, що там кожен день триває підготовка до свята.

-Вступ до цього закладу був важким?

О. К.: -Не можу сказати, що вступити було тяжко. Складнощі з’являються вже в процесі навчання, коли треба навчитись новому та перевершити себе.

-Наскільки я знаю у художніх університетах навчають різним стилям малювання назвіть ваші найулюбленіші чи з погляду найцікавіші.

О. К.: -В університеті в першу чергу навчають академізму. Але мені кожен стиль подобається по-своєму. Найцікавіші для мене: сюрреалізм, алегоричний реалізм та стильовий напрям бідермаєр (хоча останній більше відомий своїми інтер’єрами). В минулому році у нас було завдання зобразити картину відомого художника в різних стилях, я взяла “Ранок в сосновому лісі” Шишкіна та Савицького. Я зробила чотири варіанти: імпресіонізм, ар-деко, сюрреалізм та поп-арт.

-Здебільшого якій саме тематиці присвячені ваші роботи?

О. К.: -Серед моїх робіт є багато пейзажів, адже я люблю природу. Також мені подобається поєднувати з нею деякі фантастичні речі. Саме так з’явились мої живі овочі та квіти. Насправді, всі рослини живі, у всіх є свій характер, свої звички. Одного разу я так сильно захопилась створенням живих соняхів, що невдовзі почала плутатись і вважати їх овочами в реальному житті.

Так, є ще нереальне, але з точки зору нереальності, воно цілком реальне.

-Київ величезне місто, чи є певні місця, які ви відвідуєте там, щоб зібратися з думками і відпочити для подальшого творчого процесу.

О. К.: -Іноді я приходжу на набережну, гуляю мостами через Дніпро. По всій набережній на стінах розміщено багато цікавих муралів та графіті. На світанку та пізнього вечора люблю бувати в парку, де розташований пам’ятник Кию, Щеку, Хориву та сестрі їхній Либідь. Але я зараз не живу в Києві, а лише приїжджаю туди на навчання, тому відвідую гарні місця у себе вдома, в Гостомелі. Зазвичай це поля та посадки за містечком. Також парк в сусідньому місті, куди цікавіше добиратися пішки.

-Скажіть, чи було у вас бажання відпочити від свого художнього ремесла?

О. К.: -Так, мій настрій в роботі постійно змінюється. Спочатку хочеться зробити одразу багато всього, а потім все закинути і більше ніколи не повертатись. Це повторюється знову і знову, так триває все життя. Думаю, це можна порівняти з кругом Сансари. Проте, з усіх моїх захоплень лише малювання залишається непорушним, чого не скажеш про письменництво, яке іноді втомлює.

Але все-таки я хочу дописати книгу по моїм снам і повністю проілюструвати її, це нагадує чимось Сальвадора Далі. Кажуть, він засинав, сидячи над залізною тарілкою з ключем у руці. Коли ж він занурювався у сон, то ключ падав, а Далі прокидався і швиденько малював свій сон, щоб не забути.

-Яким приблизно ви уявляєте своє подальше майбутнє у художній сфері?

О. К.: -Думаю, було б непогано закінчити курси по 2д чи 3д візуалізації і почати створювати мультфільми. Наразі мені не подобається те, що навіть у мультиплікаційній галузі наша країна намагається наслідувати європейські стандарти. Мені б хотілося створювати щось унікальне та самобутнє, не схоже на інших.

-Твої роботи фігурували вже у різних конкурсах чи виставках?

О. К.: -Небагато, зазвичай ще у школі. Але я приймала участь у них не часто, адже роботи не завжди повертались і не завжди було якесь підтвердження того, що конкурс взагалі проходив. Це сумно… Вже під час навчання в університеті я подавала свої роботи на благодійний аукціон. Також спробую передати одну із своїх робіт у дитячу лікарню. Вона була створена до дня котиків.

Взагалі найближчим часом спробую прийняти участь у декількох конкурсах і виставках. Це обов’язковий етап до отримання диплому. Поки ще не знаю, за якою темою працюватиму, буду моніторити це питання.

-Яке ваше найулюбленіше атмосферне на думку свято?

О. К.: -Я святкую тільки Новий рік разом з родиною, тому порівняти немає з чим. Але найважливіші свята для мене – це дні, коли є гарний настрій та бажання співати. Вони не прив’язані до дат.

-Дякую за це відверте інтерв’ю, на кінець, що ви хочете побажати нашим читачам?

О. К.: -Тобі також велике дякую. Це інтерв’ю – дуже цікавий досвід для мене. Усім можу побажати миру і спокою. Зараз це найголовніше.