Бандерівський хутір

Хутір Жадок – типове поліське поселення, яке виникло на березі річки Тетерів поблизу лісу на початку ХХ століття. Це сучасна територія за 4 км від Радомишля поряд із селом Ставки на Житомирщині. На той час там проживало кілька родин, які займалися землеробством, мисливством, рибальством та іншими промислами. У вересні 1960 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 985 «Про вилучення з обігу деяких населених пунктів в районах області», хутір Жадок було знято з обліку як такий, що фактично перестав існувати. Втім, деякий час там ще залишалися жителі, останній з яких – Дмитро Овсієнко, зв’язковий УПА, псевдо «Сокіл», помер у 2009 році. Місцеві називали цей хутір «бандерівським».

Вивчаючи архівні документи, місцевий краєзнавець Геннадій Цвік звернув увагу на те, що у 40-50-х роках минулого століття Жадок був одним із осередків руху опору ОУН та УПА. Він використовувався як база для рейдуючих груп УПА-ПІВНІЧ: тут облаштували криївку, зберігали одяг й озброєння, агітаційні матеріали, отримували інформацію. Крім того, членами осередку ОУН було п’ять місцевих жителів із родини Василенків та Овсієнків. Саме це є ще одним доказом того, УПА діяла не лише у західних регіонах – опір чинили повсюди.

У 2015 році ініціативна група спільно із районним осередком ВО «Свобода» вперше з експедицією завітала на хутір, а невдовзі почала облаштовувати історично-культурний простір – провели благоустрій, розчистили чагарники, прибрали бур’яни, приватизували ділянку. Таким чином територія отримала нову назву «Повстанський хутір»: там розмістилася криївка і музейна експозиція, капличка, освячена ПЦУ, є дерев’яний стіл, виготовлений за аналогією того, що було зображено на старих світлинах. Спеціально для «Повстанського хутору» Роман Сладковський розробив логотип, що зустрічає усіх на вивісці при в’їзді.

Наразі «Повстанським хутором» опікується Сергій Галицький – директор народного краєзнавчого музею в Радомишлі. Саме він у вільний час приїздить, наглядає, проводить екскурсії для відвідувачів, займається розвитком проєкту, популяризує національно-визвольну боротьбу українців за свободу і незалежність, ділиться інформацією про місцевих героїв тощо. Розповідає, що у докарантинні часи, починаючи з 2017 року, на хуторі проводили фестивалі повстанської пісні та інші патріотичні заходи, реконструкції боїв між групою УПА та енкаведистами, гостей частували повстанським кулішем та лісовим чаєм. В нинішніх умовах культурна складова простору відійшла на другий план, змінилася концепція, тож тепер його називають історичним.

«Тут надзвичайно мальовнича природа – річка за 100 метрів, луки, ліс, урочище «Чорний камінь» (місця, пов’язані з язичництвом та є навіть язичницький жертовник), а поряд у кількох кілометрах ні душі. У нас був фотограф Андрій Котлярчук, Громовиця Бердник. Можна просто приїхати прогулятися, познайомитися ближче. Пропонуємо людям «екологічну стежку» у період цвітіння рослин весною-влітку. Я особисто проводжу екскурсії, розповідаю історію цієї місцевості і ті, події, які тут відбувалися десятки років тому.

Оскільки стара хата була повністю зруйнована, збереглася лише стіна і сволок, на місці старої ми побудували нову дерев’яну хату, повстанський стіл – такі, як були на архівних фото. Вільний доступ до постійно діючих інформаційних стендів.На вихідних на «Повстанський хутір» приїздять організовані групи з різних куточків області та з сусідніх регіонів.

До пандемії наш хутір був місцем паломництва військових реконструкторів, проходили фестивалі, але зараз це все трохи припинилося, – говорить Сергій Гальцький. – Головна суть історичного простору «Повстанський хутір» – не дати зарости сміттям і забуттям нашій справжній історії, донести історичні факти сучасному поколінню і передати їх нащадкам. Показуємо, що повстанський рух був не тільки на західній Україні, а й поширювався на північ. Радомишльщина брала участь і в перших визвольних змаганнях, і в других. Останній бій у нас відбувся у 1952 році, а загалом на Житомирщині – в 1956-му».

В історичному просторі з’явилася нова локація – гостьовий будиночок з інтер’єром 40-50-х років: меблі та речі побуту, які збирав і купував Сергій Галицький. Це місце відпочинку і ретриту, куди можна приїхати з друзями, однодумцями, переночувати, провести таборування, заходи «Пласту чи інших дитячих організацій. У найближчих планах – викопати на хуторі криницю, а в гостьовому будиночку забезпечити опалення, аби обігрівати його і взимку.

Хто бажає відвідати історичний простір «Повстанський хутір» можуть звернутися на офіційну сторінку у соцмережі Фейсбук або за телефоном 097 84 313 71 (Сергій Галицький).