Здалеку храм у Старій Котельні виглядає, наче мальовничі руїни на середньовічній гравюрі. Його зовнішній вигляд – наслідок тривалого радянського періоду, коли костел був занедбаний, а приміщення використовували не за культовим призначенням. Та перше враження оманливе: зараз це діючий храм. Якщо підійти ближче, можна побачити навіть елементи ландшафтного дизайну.
Мій прадід був римо-католиком. Серед предків також були православні та греко-католики. Тому будь-який храм цих конфесій для мене не чужий. Але православним, які хочуть відвідати костел, слід пам’ятати декілька моментів.
Серед католиків не прийнято відбивати земні поклони храму перед входом чи за сто метрів до входу. Вже в костелі зазвичай хрестяться: зліва направо, з притиснутим до центру долоні великим пальцем. Достатньо перехреститися один раз, при цьому прийнято трохи схилити одне коліно. Втім, якщо ви не хочете хреститися «по-латинськи» – ніхто не скаже вам жодного поганого слова. Головне, аби ви не хрестилися у костелі по-православному – а у церкві по-католицьки. Це негарно і неввічливо.
«Kościół na górze stoi tam…»
Мабуть, усім відомо, як звучать перші такти знаменитого «Полонезу» Оґінського. Але не всі знають, що до цієї музики написано щемливий текст.
…Kościół na górze stoi tam
biegałem doń w dzieciństwie sam…
Старокотельнянський костел теж стоїть на узвишші, з якого відкривається панорама села.
Поки недільна служба не почалася – я вирішив обійти храм довкола.
Меморіальна табличка, яка дивом збереглася, каже, що збудували його 1783 року. Зверніть увагу на цегляні колони!
Раніше костел був повністю огороджений двометровою цегляною стіною. Зараз від неї залишилися лише фрагменти.
Прямо за стіною – ось така пасторальна ідилія.
Звідки в українському селі вандали, які псують стіни храму написами російською (!) та англійською (!)? Загадка природи…
«Чоловіки мають любити своїх жінок, як своє тіло!»
Дрес-код – окрема тема. Ось миряни йдуть на службу. Жінки не зупиняються перед входом і не покривають голови хустками. Для православного жіноцтва це виглядає, можливо, як наруга над найсвятішим. Але жодної наруги нема: просто тут так прийнято.
У храм заходить дівчина у дуже коротких шортах, практично з голими ногами – і це теж не викликає жодних запитань. Слідом заходить святий отець. До стіни довірливо притулився чийсь велосипед.
Серед прихожан видно чоловіка у капцях, «бермудах» і з татуюваннями на голих руках. І що? І нічого.
У католицьких храмах завжди стоять лави. Традиційно одна сторона призначалася для жінок, інша для чоловіків. Але зараз ця традиція вже не така сувора. У цьому костелі, наприклад, жінки та чоловіки сидять разом – і це нікого не турбує.
Всередині храм практично повністю відновлений. На стіні можна побачити репродукцію «Сікстинської Мадонни» Рафаеля.
Отець Михайло читає українською мовою недільну проповідь. Говорить про важливість теплих та довірливих стосунків у родині. Деякі його настанови (див. підзаголовок) своєю відвертістю можуть здивувати людей іншої віри. Але тут ніхто не дивується.
Більшість жінок знає молитви напам’ять. Для тих, хто не знає – на лавах лежать акуратно віддруковані молитовні буклети. Вони теж українською. При цьому у внутрішньому оздобленні храму можна побачити багато написів польською мовою.
Ще декілька підстав для культурного шоку. Дівчина у коротких шортах – активістка храму. Коли приходить час, вона читає українською Святе Письмо з кафедри. Ви можете уявити подібне в церкві?.. Священик та служка у цей час відпочивають сидячи.
Всупереч усталеній думці, римо-католицький костел в Україні не є суто польським. Він відкритий для католиків і польського, і чеського, і українського, і німецького, і будь-якого іншого національного походження. 100 років тому Стара Котельня була містечком, де, окрім українців, проживало багато поляків та євреїв. Зараз це велике україномовне село, де євреїв практично немає, а етнічні поляки водять дітей до єдиної тут української школи. Тому українська домінує і у храмі. Хоча колись тут панувала польська, а ще раніше, можливо, латинська.
Слід додати, що це сучасна українська мова. Вона позбавлена староболгарських архаїзмів, характерних для православної храмової традиції. Всесвітня стратегія Ватикану – нести зрозуміле Слово Боже – як бачимо, діє і для цієї маленької католицької громади під Житомиром.
Тарас СТРІЛЬЧИК
Будьте першим, хто прокоментував "Голі ноги, непокрита голова, сидячи: звичаї католиків, які вражають православних (ФОТО)"