Поки суспільство «боїться», С14 готується захопити в Житомирі владу

Не так давно в Житомирской области, где организована С14, я буду ждать гостей в течение часа в кафе в Шарикаве. Все, что я хочу сказать, это не радикальные радикальные изменения. Прошлое в собачьих собеседованиях, которые были запечатлены в представителе С14 в Житомирской Сергии Пилькевича.

Сергій Пількевич ,  представник С14 в Житомирі

Як виникла організація С14 в Житомирі?

В Житомирі С14 з’явилася в червні 2018. Все почалося з того, що ми провели одну невелику акцію по дорогам. Я спілкувався з людьми різних кіл, почав обговорювати питання доріг, з’ясував, що є така проблема. Хлопці мене запитали, «чи не хочеш приєднатися?». Все зважив, з С14 я був знайомий давно і на той момент я ще був в «плаваючому» стані. До цього я ще служив в Нацполіції, у патрулі, в мене виникало бажання займатися громадською діяльністю, але не «прямо зараз». Поштовхом стали розмови з хлопцями. Після цього ми прийняли рішення про створення осередку.

Яка мета діяльності організації?

Взагалі мета діяльності описана в Маніфесті сучасного суспільства. В основному ви бачите, чим ми займаємося — боротьба з наркоторгівлею, з сепаратизмом, зокрема і побутовим сепаратизмом, боротьба з «наливайками». Але остаточною і кінцевою ціллю є прихід до влади. Якщо ми будемо просто розмахувати прапорами, робити масу добрих справ, як громадсько-політична структура, то залишимося на тому самому місці. Ми залишимося громадсько-політичною організацією. А коли приходиш до влади, ти можеш впливати на процес, можеш якісно її змінювати. Дуже суттєво змінюється підхід і якість виконання тих чи інших справ, особливо на законодавчому рівні. Навіть якщо це міська рада, ти можеш подавати свої депутатські запити, можеш впливати на процеси, глибше поринати у площину влади. Побачити все з середини.

Тобто ви думаєте, що до влади можуть прийти націоналістичні сили?

Не думаю, що можуть прийти саме вони. Можуть прийти і ліберали, і демократи. Я волів би більше до того, щоб прийшли люди, які хочуть змінити якісно цю країну, люди, які будуть не злодіями. Сьогодні в переважній більшості ті, хто приходять до влади, є злодіями, або стають ними під тиском системи. Але думаю, людина може боротися з системою самостійно. Це складно, погоджуюсь, дуже боляче, але принаймні та людина може не піддаватися цій системі, не брати участь в різних схемах і дерибанах. Це буде великим плюсом. Так, вона можливо сама не може запобігти цьому дерибану, але це лакмусовий папірець, який показує людину.

Якими конкретними діями ви змогли допомогти житомирянам?

Ми постійно «замальовуємо» Телеграм-канали, наркотичні посилання. Звісно, ресурси в нас обмежені, по факту це не в нашій компетенції, але ми прикладаємо максимум зусиль, щоб цієї гидоти було якнайменше. На даний момент ми допомогли закрити декілька наливайок, які продають алкоголь, цигарки неповнолітнім. Те, що ми будемо продовжувати таку роботу в цьому напрямку — це факт. Більш конкретними діями можу назвати ситуацію, коли на Богунії не вивозили сміття. Нам достатньо було поспілкуватися декілька хвилин, через 10 хвилин вже приїхали машини, все збирають. По темі брудного міста в минулому році ми провели дві масових акції по прибиранню парку культури і відпочинку ім. Шодуара та Монумент слави. Не тикали носом комусь, зі словами «Робіть щось!». Не буду здивований, якщо після зими там буде така сама ситуація. Наведу цифри, лише біля Шодуарівських сходів ми зібрали понад 50 пакетів сміття. Для мене це сумний результат, бо складається враження, що в Житомирі живуть свині, які не поважають своє місто.

Чим ви відрізняєтесь від патріотичних організацій, схожих на вас? Які відмінності?

Чим відрізняємося? Ми доводимо всі справи до кінця. Навіть якщо справа може розтягнутися в часі, проте ми завжди досягнемо результату. Чесно кажучи, я вагаюсь сказати, яка вагома різниця, тому що в нас доволі сувора дисципліна. В нас є види покарань для наших учасників. Звісно, покарання отримують не за просто так, чи за видумані мотиви. Але члени нашої організації знають про це, вони попереджені про ризики. У Нацкорпусі, наприклад, надають одразу різноманітні речі — футболки, наприклад, для того, щоб бути «модним» на заходах, отримуючи преференції. В нас же, щоб отримати ту ж футболку, її треба заслужити. Це дуже кропітка робота. Але ми не конкуруємо та не маємо право один з одним сперечатися. Ми рухаємося в одному і тому ж напрямі!

Більшість ЗМІ відносить вас до праворадикальної групи? Чи є це правдою?

Ні, це не є правдою. В деякій мірі ми є радикальною групою, залежно від подій, але щодо такого правого радикалізму, як сказав Євген Карась (ред. — засновник С14), нас можна сміло порівняти з праволібералами. В першу чергу ми підходимо до ситуації з законодавчої точки зору, з боку закону. Якщо ти розумієш, що з точки закону не можеш вплинути на ту чи іншу ситуацію, то якісь невідомі патріоти приходять і роблять «свою добру справу». Ми більш лояльні, намагаємося робити справи у правовому полі. Нас часто називають і фашистами, і нацистами, особливо російські ЗМІ. Наша організація є такою, якою ми є. Це виключно їх фідбек, оскільки це показник нашої роботи.

На сьогодні наскільки небезпечно бути громадським активістом?

Досить небезпечно. Ти можеш щодня очікувати, що на тебе нападуть, будуть погрожувати, ті ж самі кримінальні авторитети чи тітушки. Як приклад, кинути гранату у вікно Сергія Мазура (ред. — один із співзасновників С14). Ми не засмучуємося від цього, йдемо у правильному напрямку. Але так, за тобою постійно стежать, якщо ти дійсно робиш правильну справу. Все під наглядом поліції, спецслужб. Можуть напасти, розбити голову, але українська приказка говорить: «вовка боятися в ліс не ходити». Єдине, що можу згадати, як в період Майдану мені потрібно було потрапити додому, переодягнутися, а коли виходив з під’їзду, мене вже чекали працівники правоохоронних органів, хотіли вручити липову повістку чи ще щось. Згадайте, що тоді було.

Приклад справи Катерини Гандзюк показав, що система буде прибирати «неугодних» владі?

Так. Системі не подобаються люди, які будуть вчиняти спротив, які будуть висвітлювати діяльність системи. Коли це починають робити, система опирається, владі критично не вигідно показувати себе у негативному світлі, їй треба бути білою та пухнастою. Вибори все рівно прийдуть. Але ж це не тільки з Катериною, є маса громадських активістів, які потрапили під удар системи, російських спецслужб, які руками українських громадян вчиняли злочини. Розумієте, суть в тому, що спостерігається повна бездіяльність з боку правоохоронних органів. Той же самий Мангер (ред. — голова Херсонської обласної ради), він досі гуляє на волі, робить проплачені мітинги на свою підтримку, хоча це один із замовників замаху. Це нагадує справу Гонгадзе, ці долі дуже схожі. Він також чинив спротив, в кінцевому результаті його просто вбили.

Чи співпрацюєте ви з МВС?

Особливо не співпрацюю, або так само, як звичайні громадяни. Коли ми приходимо на перевірку «наливайок», то ми зобов’язані викликати поліцію, фіксувати факт продажу алкоголю. Був випадок, коли ми надали всі дані про особу, яка займалась розбещенням неповнолітніх, її затримали ще восени. Ця особа пропонувала різні збочення 15-16 річним дівчатам. Ось така співпраця, не більше.

Були намагання підкупити вас для лобіювання інтересів «верхів»?

Нас завжди намагаються підкупити, бачать певну силу. Але ми для них дуже дорого коштуємо. Це принципова позиція. Не робимо акції чи зібрання за певні преференції чи гроші, тому що цього не потребуємо. Якщо це зробимо, то стане зрозумілим, що нас можна купити як інших. Мені особисто пропонували «гонорар» — пристойний, більше ніж декілька тисяч доларів.

На вашу думку, чому українське суспільство боїться приймати радикальні рішення?

Українці дуже добрі, гостинні, любимо, щоб все було мирно, спокійно. Наше суспільство доволі аполітичне. Аполітичність можу порівняти з імпотенцією. Якщо людина не розбирається в тому, хто завтра прийде до влади, то вона не зробить правильний вибір. В такому пакуночку «ой, як все добре і класно» завжди ховається цукерочка. Наше суспільство ще треба пробуджувати з того летаргічного сну, суспільство боїться щось змінювати самостійно. Після Майдану воно прокинулося ненадовго. Воно боїться простої, банальної відповідальності за свої вчинки.

Як довго С14 буде потрібна суспільству?

Не знаю, це як українське суспільство вирішить. Ми свою діяльність не будемо зупиняти, лише продовжувати свою боротьбу. Але будемо бачити, як потрібні чи не потрібні, дивитися по відгуках, по зворотному зв’язку від громадськості. Нас, як будь-яку організацію можна спробувати втопити у бруді, хоча ні в кого це поки не виходить. От якщо буде прецедент, це стане аут, це свідчитиме про те, що ми порушили свої принципи.

Скоро нас очікують парламентські та президентські вибори, чи спостерігатиме ви за ними?

Звісно будемо дотичні до цього. Цей процес буде тривати, очікуємо на велику кількість фальсифікацій, будуть намагатися вплинути на вибори та чи інша сторона. Дуже серйозна буде боротьба, ці вибори будуть найжорстокішими, які тільки можуть бути.

Чи можливий реванш проросійських сил?

Я хочу, чтобы я не выглядела, ще 14 часов. Я имею в виду сигналы, которые были в готувалисе. Для того, чтобы мы не нуждались в этом, нам требуется помощь.