Тактика білоруської Площі: виходять щовечора пішки і на авто, без наметів. Є перші загиблі (ВІДЕО)

Масові протести, яка виникли одразу після завершення голосування на виборах президента Білорусі 9 серпня, пережили перші дві ночі. За підтвердженими даними, загинув один протестувальник, за непідтвердженими – двоє. Перша жертва була у ніч з 9 на 10 серпня, коли міліцейський автозак збив групу людей, які намагалися заблокувати його рух. Тоді повідомляли, що декілька людей отримали поранення і каліцтва, а одна людина загинула. Але медичних підтверджень цьому поки що нема.

Другий випадок стався у ніч з 10 на 11 серпня. За даними силовиків Лукашенка, демонстрант кидав у міліціонерів щось, схоже на вибухівку. І це «щось» нібито вибухнуло у нього в руках, спричинивши смерть. Противники режиму кажуть, що чоловік насправді загинув від вибуху міліцейської світло-шумової гранати, яка у нього влучила.

Міліція та внутрішні війська «глушать» демонстрантів такими гранатами і відстрілюють гумовими кулями буквально від перших годин протестів. Більше того, у першу ніч можна було побачити  силовиків з німецькими вівчарками. Це дало привід протестувальникам говорити про «фашистський режим», який цькує людей собаками.  

Площа виникла через клінч, в якому очікувано зійшлися влада та опозиція після виборів. Влада заявила, що на виборах за Олександра Лукашенка проголосували 80% виборців, а за Світлану Тихановську лише 10%. Опозиція представила діаметрально протилежні цифри, підкріплені масовим опитуванням на виході з виборчих дільниць.  

Схожу картину показав екзит-пол на закордонних виборчих дільницях. Це означає, що виборів як таких не було. Повністю підконтрольна режиму ЦВК традиційно «намалювала» Лукашенку дуже високий процент. Але в умовах очевидного падіння рейтингу президента РБ, в тому числі через коронавірусні негаразди та гострі економічні проблеми – «80% за Лукашенка» виглядає, як цинічне знущання над вибором білорусів.

Вже зараз видно, чим білоруська Площа-2020 відрізняється від українського Майдану-2013/2014. Зимовий Майдан починався за лекалами Помаранчевого Майдану. 2004 року масові протести у центрі Києва змусили владу призначити третій тур виборів, внаслідок якого Ющенко виграв, а Янукович програв. Перший Майдан був мирним і успішним, тож не дивно, що ініціатори другого Майдану захотіли повторити цей успіх – і одразу почали розкладати намети. В Білорусі інша ситуація. Площа-2010 була масовою, але неуспішною. Протестувальники збиралися лише на головній площі Мінська. У «день Ч» їх оточили силовики і вчинили жорстокий погром.

Повторювати цю драму білоруси не хочуть. Тому обрали іншу тактику – більш мобільну і, загалом, більш ефективну. Протести починаються кожного вечора о 19:00 год. Вони мають дисперсний і тотальний характер. «Тотальний» означає, що протестують не лише у Мінську, але й в усіх обласних центрах – і навіть у багатьох районних. І місцями досить успішно. Так, наприклад, у деяких містах «космонавти» не ведуть активних дій проти демонстрантів і опускають щити. А у Бобруйську міліція просто втекла від демонстрантів, які значно переважали силовиків чисельністю. І якщо перша ніч протестів давала противникам режиму мало підстав для оптимізму – силовики побили і схопили до 3 тисяч людей – то друга ніч виглядала у Мінську вже ось так.

Дисперсний характер означає, що Площа-2020 не зациклюється на головній площі країни. Протести відбуваються у десятках різних точок білоруської столиці. Це заплутує владу, заважає їй ефективно реагувати і вчасно придушувати виступи. У Google навіть створили карту протестів у Мінську, яка постійно оновлюється.

У відповідь на масове застосування силовиками куль та світло-шумових гранат – демонстранти почали пускати на міліцію ракети. Ні, не бойові, а теж світло-шумові: феєрверки.

Вночі з’явилися повідомлення про застосування демонстрантами «коктейлів Молотова». Аде документальних підтверджень цьому поки що нема. Ще одним потужним засобом психологічного тиску є масова автомобілізація Площі. Автолюбителі перекривають проспекти і безперервно сигналять – деморалізуючи силовиків і заважаючи рухові їхнього транспорту. Демонстранти на авто створюють імпровізовані зони безпеки: ставлять машини у коло, як це робили колись чеські гусити і запорозькі козаки з возами. Усередині такого «вагенбургу» беззбройні люди можуть почуватися у певній безпеці.  

Ані в Мінську, ані в інших містах ніхто досі не поставив жодного намету. І це резонно. Наметове містечко подіє на режим Лукашенка, немов червона ганчірка на бика – і буде знищене одразу ж з особливою люттю. Водночас вчора біля торгового центру «Рига» у Мінську протестувальники побудували імпровізовану барикаду. Але її невдовзі знесли бійці ОМОНу.

Площа увімкнула ще одну опцію – економічну. Почали страйкувати ряд підприємств у Мінську та в деяких районних центрах. Страйкам парадоксальним чином сприяє й сам режим. Переляканий Лукашенко наказав вимкнути Інтернет, щоб завадити координації протестів. Відтак значні сектори економіки, зокрема ІТ, вимушено зупинилися.  

«Російський фактор» у подіях в Білорусі поки що ніяк себе не проявляє. Нагадаю, силовики Лукашенка схопили 33 громадян РФ, які виявилися головорізами з придворної путінської «приватної військової компанії» Ваґнера (Уткіна). Це викликало грандіозний політичний скандал і різко зіпсувало стосунки між «братерськими» режимами РФ та РБ.

Тарас СТРІЛЬЧИК