На території Ботанічного саду Поліського національного університету, а також у Шодуарівському парку в Житомирі можна зустріти дерева їстівних каштанів. Про це у коментарі журналістам «Times ZT» розповіла доцент кафедри лісівництва, лісових культур та таксації лісу Тетяна Іванюк.
За її словами, три таких каштани в Ботсаду, відповідно до записів, висадили у 1978 році і нині вони добре себе почувають, цвітуть та плодоносять. Побачити їх можна під час екскурсій, які в університеті проводять безкоштовно для учнів навчальних закладів – дитсадків, гімназій і ліцей Житомира та області. Крім цього, під час практичних занять студенти Поліського національного університету разом із викладачами збирають плоди і пророщують. А ще плодами їстівного каштана представники ЗВО діляться з колегами із інших регіонів, приміром минулого року дарували їм гостям, які брали участь у відзначенні 100-річчя університету. Також прикрашають такими каштанами тематичні декоративні композиції тощо.
Тетяна Іванюк наголошує, що вживати у їжу можна виключно плоди їстівного каштана, а от плоди гіркокаштана («кінського каштана») їсти категорично заборонено, адже вони отруйні. Натомість їх можна збирати і відправляти на переробку. В подальшому цю сировину використовують для виготовлення препаратів у фармацевтичній галузі. Власне, цьогоріч про таку можливість дізналися багато житомирян завдяки акції «Каштани для ЗСУ»: по місту працювали волонтерські пункти збору, а далі каштани здавали і виручені кошти передавали на потреби військових. Здати каштани можна було й самостійно, витратити кошти на власний розсуд.
«Каштан їстівний, його ще називають посівний чи європейський, відноситься до родини букових. Це один з найближчих родичів дуба. В Житомирі є дерева їстівних каштанів у Ботанічному саду, два старіших у парку і років десять тому там були висаджені ще кілька молодих. Нещодавно з студентами ходили і дивилися. Вони ростуть, формують плюски (колюча оболонка), але плодів мало, – ділиться Тетяна Іванюк. – У Ботсаду два дерева менші, одне більше. Цвітуть щорічно, формують плоди, але не всі дозрівають – багато не мають сформованого зародка: є оболонка, а всередині – пусті, без насінин. Ці рослини походять із Кавказу, Середземномор’я і потребують теплого вологого клімату, тому коли в нас посушливе літо, то плоди погано зав’язуються, не формують повністю насіння.
Плоди дійсно їстівні. На смак, наче молодий волоський горіх із легким присмаком картоплі, бо у складі цих каштанчиків, крім білків і ліпідів, є ще й крохмаль. Їх жарять, варять у Туреччині, на Кавказі, багато вживають у їжу – додають у перші, другі страви й десерти, заготовляють на зиму. У нас їстівні каштани – інтродуценти (нові для певного регіону живі організми), тому їх використання обмежується декоративним: як насадження у парках і Ботанічних садах. Дозрілі плоди можуть падати, але люди не знають, що це саме їстівні. Вони схожі на гіркокаштани, які зараз збирають, але є ряд відмінностей. У першу чергу відрізняється форма листя. У їстівного каштана листок простий, видовжений, а кожна жилочка закінчується гострячком – не колючі, але є такі відростки цікаві.
Цвітуть вони більш схоже до дуба, скажімо так неефектно: є окремо чоловічі (видовжені, дрібненькі салатово-зеленого кольору, виділяють неприємний аромат, опадають) і жіночі (дрібненькі, знаходяться на закінченнях пагонів, з них формують плюски) квіточки, а гіркокаштан квітує великими гарними суцвіттями. Плоди знаходяться в оболонці з великою кількістю колючок. Вони одна біля одної, а не так як в «кінського каштана». Ось в одній такій колючій плюсці може бути один-три плоди – горіхи. Знову ж таки, при належних кліматичних умовах ці плоди будуть великого розміру, але у нас вони дрібніші. Ми з студентами збирали каштани і куштували їх сирими. Якщо було достатньо тепле і вологе літо, то вони будуть такі навіть солодкуваті, а якщо опадів було мало, прохолодна погода, то каштани гірчитимуть».
Плоди їстівних каштанів швидко проростають – як жолуді. Ними люблять ласувати сойки, миші. Власне, останні і розносять їх по своїх нірках по усьому Ботанічному саду, де ті на весні й сходять. Таким чином на території вже є кілька молодих деревцят їстівного каштану. Пересаджувати їх дуже проблематично, бо можна пошкодити корінь.
Дерева їстівних каштанів можуть досягати віку 200-300 років, відомі навіть випадки, коли вони росли і по 2000 років. До речі, їх не вражають шкідники (мінуюча міль), від яких страждають у Житомирі та в інших містах гіркокаштани: листки сохнуть, опадають, а коли довготривала тепла осінь, то можуть повторно квітувати. Так само ці шкідники оминають і каштан червоний, хоча він і гібрид «кінського каштана». До речі, такі теж можна зустріти біля одного із навчальних корпусів Поліського національного університету.
Юлія Демусь
Житомиряни можуть здати на переробку каштани: вартість та адреса пункту прийому (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Їстівні каштани: де ростуть в Житомирі та чим відрізняються від «кінських каштанів» (ФОТО)"